12:27
Що допомагає виростити щасливу та гармонійну людину?

Піклуйтесь про себе

Піклуйтесь про себе, про своє здоров’я, про свій відпочинок, про своє задоволення від життя, власні хобі. Дивлячись на вас діти навчаються піклуватися про себе.

Якщо ви здорові і задоволені, вам буде що дати власним дітям, тобто в вас є ресурс для них.

Якщо ви погано почуваєтесь, нещасливі і часто буваєте роздратовані – то не дивно, що в вас не буде сил на дітей, не буде бажання проводити з ними час і занурюватись в їх світ та їх переживання.

Не обирайте стратегію жертовності. Нажаль часто можна почути: «Я все віддала своїм дітям. Я від всього відмовилась заради них». Така поведінка має негативні наслідки: по перше - подібна стратегія передається дітям і вони будуть вважати за норму жертвувати собою заради інших – залишатися поза робочим часом за проханням колег, підкорятися вимогам друзів та коханих тощо. По-друге, самі батьки можуть постраждати від цієї стратегії, коли діти подорослішають та почнуть власне життя – в батьків можуть з’явитися депресії, погіршення здоров’я тому що не має іншого сенсу в житті, окрім дітей. Або ж таки батьки будуть занадто втручатися в життя вже дорослих дітей. Що призведе або до постійних конфліктів, а в самому важкому випадку, до того, що особисте життя їх дітей взагалі не складеться.

Розвивайте в дітях емпатію та чуйність

Почуттям та емоціям потрібно навчати так саме як і формам, кольорам, назвам предметів, цифрам та буквам! Дитина не зрозуміє що з нею відбувається, поки батьки не дадуть цьому назву.

Потрібно пояснювати як може почувати себе інша людина в тому чи іншому випадку та чому. Тим самим ми поступово вчимо дітей ставити себе на місце інших і розуміти їх.

Розвивайте і удосконалюйте власні навички емпатії та чуйності. Вчиться розпізнавати свої емоції, тоді вам легше буде навчати дітей. Бувають випадки, коли ми самі умовно «плутаємо емоції», тому що нас так привчили. Це відбувається через заборону на певні емоції: «Дівчата на зляться. Хлопці не плачуть». І в наслідок цього, там де доречно було б відчути злість, наприклад коли порушують наші кордони, ми відчуваємо сум або образу. Там де ми засмутились через втрату ми відчуваємо злість. Тому, батькам, варто придивитися до себе і проаналізувати, чи всі почуття вони можуть розпізнати? Чи немає в них подібних переконань.

Не забороняйте емоції та діліть їх на «хороші та погані». Найчастіше, до «умовно поганих» відносять злість, сум, скуку, страх. Буває, люди, які відчувають емоцію з категорії «умовно поганих» вважають, що з ними щось не так, раз вони таке відчувають, це ще більше посилює їх пригнічений стан.

Насправді емоції не хороші і не погані. Вони просто є, як природня реакція на певні події чи сигнал, що на щось потрібно звернути увагу. Тому ніякі емоції не потрібно «проганяти». Прислухайтесь до них та зрозумійте, чому вони зараз виникли? Чи відбулася якась подія і це нормальна реакція на цю подію чи це сигнал до того, щоб уважніше поставитися до себе і свого життя і можливо щось змінити.

Підтримуйте рівновагу між свободою та кордонами

Іноді, в бажанні подарувати нашим діткам більш щасливе дитинство, ми робимо перекіс в бік свободи. Але, як зайва суворість і жорсткість, так і необмежена свобода не є добрим для наших дітей.

В дітей мають бути кордони і правила – вони забезпечують не тільки реальну фізичну безпеку дітям, а й відчуття психологічної безпеки. Умовно кажучи, хтось інший подбав про те, як жити, що робити, а що ні – і це заспокоює. Без кордонів та правил дитина губиться, їй самій потрібно їх відшукати та зрозуміти, і це збільшує неприйнятну поведінку.

Але якщо кордонів не існує, що буде відбуватися?

Маленька дитина, завдяки правилам переконується в силі і надійності батьків, розуміє що є хтось сильніший, кого «не переможеш», і відповідно ця людина зможе захистити. Якщо правила дуже легко порушити, дитина робить висновок, що батьки слабкі, а значить ненадійні і у випадку небезпеки на них важко розраховувати.

В підлітковому віці з’являється бажання випробувати правила та кордони на міцність та зрушувати їх (і це нормально, що з віком, кордони розширюються і правила змінюються). Таким чином підлітки самостверджуються, випробують свою силу та спроможність, проявляють самостійність. Стикаються з наслідками і відповідальністю. І якщо правил не буде, цей важливий процес проявиться в більш небезпечному контексті (небезпечні експерименти, шкідливі речовини тощо).

Наявність кордонів та правил в дитинстві приводить до того, що в дорослому віці людина спокійно існує в просторі правил, законів та соціальних норм, легко переходять від позиції підкорення до позиції де владу має вона, не витрачаючи на це зайвих ресурсів.

Звичайно, не все в житті вашої дитини має бути регламентовано. Певні речі потрібно залишати на розсуд самої дитини – що вдягати, що обрати на обід, які кружки відвідувати. В більш дорослому віці – з ким спілкуватись, які фільми чи книги обирати для себе, яку професію обрати і далі – з ким одружуватись, яке ім’я обрати для дитини, куди їздити відпочивати. Тобто з віком правил і обмежень менше, свободи більше. І в ідеалі доросла людина вчиться сама вирішувати, як їй прожити своє життя.

Виконання цих пунктів приведе до того, що дитина навчиться довіряти собі, відчувати що їй потрібно, знаходити баланс між потрібним і бажаним.

Саме головне, що потрібно пам’ятати, що дитина навчається не з ваших слів, а шляхом наслідування, тобто вона повторює те що бачить. І ви нічого не приховаєте. Просто уявіть, що в дорослому віці ваші діти багато в чому відтворять ваше ставлення до себе і до життя – вашу жертовність, ваші погані звички, ваше незадоволення. І дайте чесну відповідь, чи хочете ви такого для своєї дитини. Якщо ні, починайте зміни з себе!

Переглядів: 11 | Додав: adminnvk | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: